На п’ятий рік повномасштабної війни Росія на фронті виглядає зовсім не так, як вона хотіла – звернення Президента

Дорогі українці та українки!

Сьогодні особливий день – 1 жовтня, Покрова, День захисників, захисниць України. Часто в такі важливі державні дати я записую звернення у знакових місцях. Майдан, Софія, Лавра, інші, дійсно відомі, символічні, сильні. Але є в Україні точки, де немає величної архітектури, і, може, вони не такі мальовничі, але насправді вони знакові та максимально важливі для нас, для нашої держави, для нашої Незалежності. І саме в такому місці я зараз. Фронт, де таких подібних точок чимало. І саме в них і саме так сьогодні пишеться наша історія. Ось тут, на підлозі з дощок, серед маскувальних сіток, звісно, серед шевронів і прапорів наших, – саме в таких місцях, без перебільшення, вирішується доля України, доля Європи, вільного світу. Тут здобувається Незалежність. І шлях до миру пролягає ось цими лабіринтами, такими коридорами. І коли ми кажемо: «Україна тримається», то початок ось ця стійкість бере саме на фронті, у таких пунктах управління і на кожній нашій позиції, де Україна є, тому що в України є захисники, є захисниці. Є наші воїни. Люди, які роблять ось такі місця місцями нашої дійсно сили, української сили.

У війську добре знають слова воїна та поета Максима Кривцова: «Коли мене запитають, що таке війна, я без роздуму відповім: імена».

Віталій Скакун, Да Вінчі, Назарій Гринцевич – Грєнка, Джус, Андрій Верхогляд, Ірина Цибух, Петриченко, Олександр Мацієвський, багато інших імен цієї війни. І в кожній українській родині, у кожного з нас є саме такі імена – імена, про які дійсно хочеш згадати, і за ким заплакати, і ким пишатися, і кому бути вдячним. Усе це – про наших героїв, які віддали своє життя, аби жити могла Україна. Ми пам’ятаємо кожного й кожну. І точно не забудемо нікого з них. І точно ми маємо здолати Росію, здобути мир і зберегти Україну нашу, захистити Україну.

Тисяча шістсот вісімдесят перша доба повномасштабної війни. Щоденна боротьба, важка робота. Попри атаки, удари, біль Україна тримається і знищує окупанта, досягає того, що Україні необхідно. Все це завдяки тому, що тримаються наші захисники, захисниці. Я дякую вам. Усім, хто на захисті нашого життя, на захисті наших цінностей, українського права бути і нашого майбутнього – усієї нашої прекрасної держави. Дякую всім, хто носить на плечах шеврон і тримає на плечах Незалежність. Солдати й сержанти, старшини і матроси, наші українські офіцери, всі, хто прямо зараз на позиціях, на завданнях, на бойовому чергуванні, усі, хто служить Україні й хто віддає всі свої сили, аби не віддати свою Україну. Наша піхота, десант, розвідка, ППО, бойова авіація, морські сили, артилерія, зв’язківці, інженери – усі в ЗСУ і ССО, Нацгвардія, СБУ, поліція, яка захищає, прикордонники – кожен, хто бореться з російським злом у нашому небі, хто керує FPV, НРК, хто за монітором під час проведення важливої операції, хто звільняє нашу землю і хто повертає наше море, – ми вдячні всім вам, пишаємось усіма, цінуємо всі наші Сили безпеки і оборони. І наші бойові командири, і тепер уже бойові командувачі, – вони завжди з нами, з Україною, ось тут. Хмара, Драпатий, Паліса, Редіс, Білецький, Ішкулов, Апостол, Скред, Оболєнський тут, усі наші командири – і інші командири – та ще сотні, сотні тисяч наших воїнів, які стоять щитом, щоб Україна залишалася нашим домом. І щоб здобула мир, була перемога життя, на цій землі завжди були українці. Ми вітаємо вас. Кожного й кожну, хто боронить Україну. З вдячністю, з повагою всім нашим захисникам, всім нашим захисницям ми кажемо сьогодні, всі ми кажемо найголовніше: слава вам!

Слава Україні!

Героям слава!