Виступ Президента з нагоди Дня захисників і захисниць України

Слава Україні!

Панове генерали, офіцери, сержанти й старшини, солдати й матроси, курсанти та ліцеїсти!  

Шановні військовослужбовці та ветерани!

Сьогодні великий день. День захисників і захисниць України. Ваш день. День тих, завдяки кому настає завтра. Завдяки кому є Україна, а ми стоїмо тут, на своїй землі, у своїй столиці, під своїми прапорами. Завдяки кому життя переможе. Завдяки вам. Незламні та хоробрі. Люди великої відваги, які роблять велику справу. Захищають Україну.

І сьогодні це більше ніж професія. Більше ніж покликання. І гасла різних родів наших військ, різних бригад і формувань для вас більше ніж слова. Вами це доведено не раз. Доведено на полі бою, де ви завжди за Україну. За її волю. Завжди попереду. І вірні завжди. Перші з честю. Ідете на ви, і запеклих вогонь не пече. Ви обрані долею, і слабких немає. Тож усі ви разом, громом і полум’ям, волею й залізом, із Богом і за Україну.

951 день битви за державу. 951 день ви пишете історію на полі бою. Віддаєте себе, аби не віддати Україну. І ті, хто був народжений воїном, і ті, хто ним став. Змінив своє власне життя, аби наша свобода була незмінною. Хто мав іншу професію, але не хотів жити під іншим прапором. Хто сказав собі: я не маю іншого вибору, адже це моя Батьківщина, це моя Україна, тож я буду її захищати.

«Захищати Україну». Два слова, що об’єднали мільйони людей. Нашу країну і наш народ. Від імені яких я хочу сказати вам дякую! Кожному й кожній. Пишаємося! Кожним і кожною.

Це наша арта, наші боги війни, ті, хто б’є влучно. Наші Повітряні сили, які, захищаючи країну, завжди на висоті. Це наша ППО, що робить усе, аби наше небо було чистим. Наші танкісти, які в латних рукавицях загартовують міць. Наша піхота, яка робить надважку роботу, вигризаючи кожен рубіж. Наші розвідники. Хто бачить усе, знає все і зриває плани окупантів. Наші Військово-Морські сили, наші десантники та спецпризначенці, нацгвардійці, прикордонники, Служба безпеки України, ТрО, всі наші Сили безпеки й оборони. 

Коли ми кажемо «захисники України», відчуваємо гордість. Відчуваємо ваш захист. Бачимо вашу відвагу. Щодня бачимо і щоночі. У будні й вихідні. У спеку й мороз. Завжди. Кожної хвилини. Хвилини, ціну якої ви знаєте як ніхто інший. Хвилини, яка може змінити абсолютно все.

Це бувають болісні миті. Втрата побратима, із яким хвилину тому ще ви розмовляли, ділили їжу, ділили воду в одному окопі.

Це й хвилини звитяги, бойових успіхів, перемог. Хвилини гордості, хвилини доблесті. Хвилини довгих боїв і хвилини короткого сну, хвилини теплого зв’язку з рідними та холодних ночей «на нулі». З усіх цих абсолютно різних хвилин складається війна. Складається наша боротьба і дуже важкий шлях до однієї найголовнішої, найбажанішої хвилини. Першої хвилини перемоги. Першої хвилини миру в Україні.

Ми вклоняємося сьогодні всім, хто наближав і наближає цю хвилину. Робить це безупинно. І сьогодні рівно о 9-й годині ми зупинимось на хвилину. Зупинимось не формально. Не буденно. А на знак щирої поваги та вдячності своїм воїнам. Наші міста й села, вулиці та площі, наші люди – хоч би де ми були, усі ми зупинимося на одну хвилину. Хвилину мовчання, коли насправді всередині ми всі кричимо. Кричимо від болю за кожного полеглого героя. Кричимо від ненависті до того зла, яке прийшло на нашу землю. Але точно піде з неї.

Бо інакше бути не може. Бо в України є ви. Наші захисники й захисниці.

Вічна слава тим, хто боронить українську землю, небо й моря!

Вічна пам'ять тим, хто захистив Україну ціною власного життя!

ХВИЛИНА ШАНИ

Слава нашим захисникам і захисницям!

Слава Україні!