Сьогодні день, коли Україна особливо вшановує пам’ять усіх наших полеглих воїнів – Президент зустрівся з рідними загиблих Героїв України

У День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, Президент Володимир Зеленський зустрівся з рідними Героїв України та вручив 16 орденів «Золота Зірка» і 22 сертифікати на квартири.

Глава держави зауважив, що сьогодні день, коли Україна особливо вшановує пам’ять усіх полеглих воїнів.

«Від початку цієї боротьби, від перших операцій 2014 року й у боях на фронті зараз наша держава, наш український народ можуть спиратися на хоробрість і на відданість багатьох наших українців, українок – справді героїчних чоловіків, жінок, які на своїх плечах та своєю особистою силою тримають українське життя», – сказав Президент.

Володимир Зеленський наголосив, що Українська держава та український народ вистоять у цій війні. 

«Щоб наші діти й онуки, щоб їхні діти та внуки могли жити в безпеці на своїй землі й за своїми правилами, за українським характером, який так надихає весь світ зараз і який заслуговує проявити себе повністю у справді мирному, у справді вільному житті. І це так буде. І це буде найкращим і найбільш достойним ушануванням памʼяті всіх українців, усіх українок, чиє життя обірвалося, на жаль, на полі бою», – зазначив він.

Присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять усіх воїнів, які віддали своє життя заради України.

Президент вручив ордени «Золота Зірка» рідним загиблих Героїв України. Найвищого державного звання удостоєні:

Солдат Віктор Кучук. На позиціях під повним вогневим контролем ворога, куди дронами доправляли лише воду й акумулятори для радіостанцій, сім діб тримав оборону: особисто знищив 23 російських окупантів і дві одиниці броньованої техніки. Торік 18 липня вів групу на штурм ворожих позицій, унаслідок удару артилерії зазнав множинних поранень. Віктор Кучук загинув, але встиг віддати групі наказ організувати зачистку окопу.

Сержант Леонід Янголь. Під час одного з боїв на Запорізькому напрямку зазнав поранення, але продовжував стримувати наступ ворога до підходу підкріплення. Прикривав евакуацію поранених – урятував життя 13 побратимам і знищив дев’ятьох окупантів. Леонід Янголь загинув торік 23 липня під час ворожого артилерійського й танкового обстрілів.

Старший сержант Юрій Сікиринський. Виконував бойові завдання у Харківській, Сумській та Донецькій областях. Під час штурму 14 червня 2023 року наказав своїй групі закріпитися на ворожих позиціях, а сам із провідником іншого підрозділу під обстрілами повертався, щоб привести підкріплення. Юрій Сікиринський почув постріл САУ, прикрив собою побратима, але внаслідок вибуху обоє загинули.

Старший сержант Олександр Колодяжний. На війні з 2014 року: захищав Донецький аеропорт. Був у групі бійців, які встановили державний прапор над новим терміналом. Тричі зазнавав поранень, але після лікування повертався на фронт. У червні 2019 року під час виконання бойового завдання з розвідки унаслідок вибуху протипіхотної міни дістав важке поранення. Олександр Колодяжний був евакуйований, помер у лікарні.

Солдат Павло Думанський. 20 листопада 2022 року помітив, як російський танк вийшов на позицію, яку обороняв його підрозділ, і приготувався до пострілу по окопу. Часу на попередження не було, Павло Думанський вирішив закрити собою побратимів. Завдяки цьому він урятував їхні життя, але сам загинув унаслідок вибуху снаряда.

Полковник Сергій Лі. На Запорізькому напрямку командир зведеного підрозділу зайняв опорний пункт противника й протягом двох діб утримував його. Завдяки цьому не допустив просування ворога. Російські загарбники дистанційно замінували опорний пункт, але полковник зміг вивести бійців з оточення. Сергій Лі загинув торік 9 жовтня внаслідок кульового поранення під час відходу після мінування переднього краю району оборони батальйону.  

Старший матрос Павло Малофеєнко. У районі Авдіївки кулеметним вогнем прикривав відхід поранених до прибуття підкріплення. Знищив сімох російських окупантів і зміг утримати позицію морських піхотинців. 30 січня 2023 року під час одного з ворожих штурмів поблизу Водяного Павло Малофеєнко зазнав поранення, несумісного з життям.

Молодший сержант Сергій Яріш. Був поранений, але під щільним обстрілом зміг урятувати життя побратима й евакуювати з поля бою його та ще трьох воїнів. Торік 9 серпня внаслідок обстрілу позицій морських піхотинців дістав осколкові поранення спини. Сергія Яріша разом з іншими воїнами засипало землею. Від поранень молодший сержант загинув.

Старший солдат Ілля Долматов. У березні 2022 року проклав безпечний маршрут через мінне поле на Херсонщині. Завдяки цьому вивів групу українських захисників на позиції противника та змусив російських окупантів відступити. На Донецькому напрямку надав допомогу пораненим воїнам та організував їх евакуацію. Торік у вересні Ілля Долматов загинув, прикриваючи відхід побратимів, які потрапили в засідку. 

Капітан Едуард Шаран. Група під його керівництвом штурмувала позиції ворога на Запоріжжі. Воїни провели зачистку та вдруге вступили в бій із переважальними силами російських окупантів, які розпочали обстріл. Едуард Шаран надав допомогу пораненим, організував прикриття та евакуацію й продовжував командувати групою. Одного з поранених евакуював на собі й одночасно продовжував вести вогонь по ворогу, але сам зазнав поранення, несумісного з життям.

Штаб-сержант Микола Бомко. Торік 1 червня знищив танк Т-72 разом із командиром ворожого підрозділу. Попри поранення надав допомогу побратимам та евакуював їх. Повернувся й зайняв вогневу позицію. Зміг підбити ще один танк, але снаряд з іншого завдав йому поранень тулуба та ніг. Після цього він підповз до танка й підбив його гранатою, утім загинув після пострілу у відповідь.

Лейтенант Сергій Гриценко. Командував мінометним розрахунком у районі села Роботине на Запоріжжі. Знищив, зокрема, ворожий танк Т-72Б, кілька броньованих автомобілів «Тигр», БТР-80. Командував нацгвардійцями, коли ворог намагався повернути втрачені позиції. Торік 8 серпня під час мінометного обстрілу Сергій Гриценко пересвідчився, що підлеглі перебувають у бліндажі, і тільки потім сам почав туди рухатися, утім загинув унаслідок прильоту міни.

Майор Анатолій Лоюк. Відбивав атаки на Харківщині, Донеччині та Луганщині. 30 березня 2023 року на чолі групи застосування ПТРК «Стугна» штурмував ворожу позицію поблизу Авдіївки – знищив ПТРК та вісьмох окупантів, ще п’ятеро зазнали важких поранень. Не залишаючи позиції, він продовжив боротьбу, але загинув унаслідок осколкового поранення.

Майор Ігор Пугач. Захищав Харківщину з першого дня повномасштабного російського вторгнення. Гвардійці під його керівництвом знищили близько чотирьох рот російських окупантів, сім танків, 13 БТР, 22 одиниці різної автомобільної техніки, чотири РСЗВ та три ББМ. Ще близько 100 російських окупантів і чотири БТР він ліквідував особисто. 28 червня 2022 року один зі снарядів влучив в укриття, де перебував Ігор Пугач. Майор загинув унаслідок мінно-вибухової травми.

Капітан Денис Шевченко. Зі ста метрів пострілом із гранатомета знищив ворожу бронетехніку разом з екіпажем. З підлеглим особовим складом торік у серпні обороняв Серебрянське лісництво та зміг зупинити наступ військ «Шторм-Z». Під час боїв у тому районі особисто знищив 11 російських окупантів. Денис Шевченко загинув 6 грудня 2023 року під час артилерійського та мінометного обстрілу позицій гвардійців у районі Ямполя.

Капітан Сергій Кириленко. У лютому – березні 2022 року брав участь у захисті Маріуполя. Урятував життя пораненому побратиму, вивів групу прикордонників із повного оточення та евакуював із Маріуполя дві родини. Торік улітку брав участь у контрнаступі на Запоріжжі. Після прориву першої лінії оборони Сергій Кириленко потрапив у засідку та дістав поранення. Він зміг самостійно вибратися з окопу й попередити побратимів, але через втрату критичного об’єму крові помер.  

Президент також вручив сертифікати на квартири родинам 22 загиблих Героїв України. Документи на житло отримали родичі 18 військових ЗСУ, трьох нацгвардійців та одного прикордонника.