Рекомендації щодо проведення комплексу осінньо-польових робіт в АПК Вінницької області у 2022 році (ріпак озимий)

ЦЕНТР НАУКОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АПВ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІНСТИТУТ КОРМІВ ТА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ПОДІЛЛЯ

Рекомендації

щодо проведення комплексу осінньо-польових робіт в АПК Вінницької області у 2022 році (ріпак озимий)

Наближаються оптимальні строки сівби ріпаку озимого. Упродовж останніх років, не дивлячись на розширення посівних площ соняшнику, економічне значення ріпаку озимого не зменшується, а навпаки, зростає. Толерантність до природних та техногенних ризиків, які спостерігаються в сучасному землеробстві, формування стабільно добрих врожаїв, широкий спектр використання олії, високий запит на неї на світовому ринку, потужний вплив на агроценози в умовах прогресуючого дефіциту вологи ставлять цю культуру в число пріоритетних в Лісостепу правобережному України. Надзвичайно важливим є також агротехнічне значення ріпаку. Раннє (до середини липня) звільнення ним поля, велика (понад 5 т/га) кількість післязбиральної біомаси є важливим складником вологозберігаючих технологій, включаючи системи No-till, а також поповнення ґрунту органікою, що в сьогоднішніх умовах дефіциту органічних добрив важко переоцінити. У 2021-2022 маркетинговому році ріпак озимий на Вінниччині вирощувався на площі 88,7 тис.га. За складних кліматичних умов (жорстокої посухи) врожайність його склала 2,9 т/г.

Строки сівби. На загальному фоні перманентного дефіциту вологи ріпак озимий знаходиться у найбільш вразливому становищі серед культур агроценозів Поділля. Мілке (до 2 см) загортання насіння, інтенсивне пересихання посівного шару ґрунту, яке за серпневих температур сягає 15-17 мм за добу (за останні 5 років середньодобова температура серпня склала 20,5⁰С за багаторічної норми 18,3⁰С, а температура поверхні ґрунту у денні години сягає 53⁰С і більше) різко підвищують ризики не тільки пізніх сходів, а в окремих районах – появи їх взагалі. А тому своєчасне отримання сходів цієї культури в умовах Вінниччини, як і Поділля в цілому, є найголовнішим в технологічному циклі її вирощування.

Досвід останні двох десятиліть показав, що оптимальними строками сівби ріпаку озимого, в умовах області, є початок другої декади серпня у північні частині, а її кінець – у південній. Разом з тим, цей же досвід засвідчив. що за дефіциту ґрунтової вологи (а на глибині загортання насіння він є практично постійним) головним критерієм для початку сівби є саме її наявність як у посівному, так і в орному шарі ґрунту: відповідно не менше 10-12 та 18-20 мм. Нагадаємо, що можливості сучасних технологій дозволяють обмежити надмірне переростання вегетативної маси на кінець осінньої вегетації у випадку надранніх сходів. В той час як пізню появу сходів знівелювати на часі неможливо. Слід зазначити, що на кінець осінньої вегетації рослини ріпаку озимого мають сформувати розетку із 6-8 листків, без чого подальша перезимівля їх є дуже ризикованою. Для цього рослини мають набрати 750-800⁰ активних температур, що в умовах Вінниччини складає приблизно 60 днів вегетації. Виходячи із цього в умовах посухи вважаємо за доцільне відхилення від оптимальних календарних строків сівби у бік більш ранніх з метою максимально використати наявну ґрунтову вологу для проростання насіння.

В разі випадання дощів мінімально необхідних для отримання сходів пізніше від крайніх календарних строків сівби ризики пізніх сходів зростають. Однак варто зазначити, що в результаті істотного потепління осені, яке за останнє десятиліття становить +1,8-2,0⁰С, тривалість осінньої вегетації зростає на 8-10 днів, що суттєво зменшує ці ризики, проте повною мірою їх не усуває у тому числі через скорочення днів із сонячною інсоляцією у кінці жовтня-листопаді.

Серпню 2022 передує недобір суми атмосферних опадів, який в середньому по області дорівнює двом місячним нормам, що правда рясні дощі, що випали 31 липня істотно поліпшують ситуацію. Оскільки достовірно спрогнозувати їх кількість на серпень, а тим більше з урахуванням існуючого дефіциту досить складно, наводимо дані серпневих опадів на Вінниччині за останні шість років (таблиця). Враховуючи, що кількість їх зменшується не тільки у напрямку з півночі на південь, а й із заходу на схід (на приклад, Липовецький, Погребищенський та Оратівський райони, географічно знаходячись у північній частині області значно сильніше страждають від посухи). А тому правильніше провести поділ області на північно-західну половину (приблизно на північний захід від лінії Жмеринка. Вороновиця, Липовець) та південно-східну (на південний схід від неї) за винятком півдня, який вже повною мірою відповідає кліматичним умовам степу (Чечельницький, Піщанський, Могилів-Подільський райони)

Таблиця

Фактична кількість серпневих опадів у північно-західній частині Вінниччини за 2016-2021 роки, мм

Як бачимо, ймовірність достатніх опадів у серпні у цій частині області становить 50%, рівно стільки, як і вкрай недостатніх. У першій декаді місяця це співвідношення є 2:4, у другій 1:5, у третій – 4:2. Це ще раз доводить доцільність орієнтування строків сівби на наявні запаси ґрунтової вологи за її дефіциту. За достатньої зволоженості серпня слід, звичайно, дотримуватись оптимальних календарних строків визначених для даної зони вирощування.

У південно-східній половині області наведена вище сума серпневих опадів є меншою на 15-20%. зменшуючись у напрямку від Бару до Теплика, а у південні (Чечельник - Могилів-Подільський) здебільшого недостатньою для отримання своєчасних сходів.

Попередники. Як зазначалось вище, ріпак озимий, будучи добрим попередником практично для усіх культур сучасних короткоротаційних сівозмін, насамперед через раннє звільнення поля, в той же час дуже обмежений у виборі не тільки добрих, а й задовільних попередників. З точки зору ботанічної близькості він немає конкурентів з боку «родичів» за винятком окремих культур (наприклад гірчиці та інших капустяних) проте, за критерієм часу звільнення поля вибір добрих попередників для ріпаку сьогодні дуже вузький. Проблема ускладнюється тим, що навіть невелика кількість культур, які відповідають цьому критерію, як правило, використовуються під пшеницю озиму, найголовнішу продовольчу культуру країни. А  тому попередниками ріпаку озимого в умовах  Вінниччини,  як правило, є ячмінь озимий та ярий, пшениця озима ранньостиглих сортів, за невеликим винятком напівпар. Добрим попередником ріпаку є картопля ранніх сортів, збирання якої завершується у першій декаді серпня, а також горох, на який не претендує пшениця озима.

Сумнівним є твердження окремих авторів, щодо використання в якості попередника кукурудзи на силос. В умовах Вінниччини силосна кукурудза формує зерно молочно-воскової стиглості, необхідне для отримання якісного силосу, як правило на початку вересня, навіть ранньостиглих гібридів і дуже рідко (у південній зоні у кінці серпня). Якщо додати до цього час на її збирання та підготовку ґрунту, яка після кукурудзи є досить енергоємною, то пізнє отримання сходів ріпаку є неминучим. Однак в окремі роки, за наявності вологи, на півдні області такий варіант може мати місце.

Зазначимо при цьому, що ріпак у порівнянні із пшеницею, хоч і є більш толерантним до попередників, проте дуже позитивно реагує на покращення їх складу, а тому, враховуючи високу економічну значимість його вирощування та порівняно невеликі площі посіву (на Вінниччині 5,1% у структурі посівів), доцільно розмістити цю культуру в сівозміні так, щоб ризики зменшення врожаю були мінімальними. У кожному окремому випадку вибір попередника буде різним. За достатньо вологого серпня цей вибір розширюється. Головним критерієм оцінки за умов, що склались  на сьогодні є час звільнення поля, а в разі, якщо він досить пізній – то і винос попередником ґрунтової вологи та поживних речовин.

Обробіток ґрунту. Основний обробіток ґрунту визначається попередником, станом поля, часом його проведення та біологічними особливостями культури. Як відомо ріпак озимий формує потужну стрижневу кореневу систему від розвитку якої залежить осіння вегетація і, що найголовніше, стан перезимівлі. Якщо для отримання сходів необхідно забезпечити вологою посівний шар ґрунту, то для подальшого нормального росту кореневої системи орний шар ґрунту має бути одночасно і вологим, і достатньо рихлим. А тому основний обробіток має відповідати цим умовам. Досвід останніх років показав, що кращим варіантом для їх забезпечення є поглиблена (на 25-27 см) оранка плугом обладнаним передплужником, в агрегаті з кільчасто-шпоровим котком і кількома легкими посівними боронами (бажано ЗБП-06). Після такого обробітку поле має максимально відповідати вимогам передпосівного стану: чисте від бур'янів та рослинних решток, вирівняне, мати дрібно грудкувату поверхню. Саме це забезпечить і дотримання мінімального передпосівного обробітку з найменшими затратами.

Досвід показує, що за високих серпневих температур пересихання поверхні ґрунту до глибини загортання насіння і нижче є неминучим. Разом з тим на більшості території області запаси продуктивної вологи в орному шарі здебільшого є достатніми. При цьому домінуючим  напрямом є рух цієї вологи знизу до верху завдяки різниці осмотичного тиску між верхнім сухим і нижнім вологим шарами. Завдання полягає в тому, щоб своєчасно перерізати капіляри на рівні загортання насіння, через які інтенсивно відбувається процес евапорації, і затримати вологу, що випаровується в зоні насінини. А відтак, обробіток ґрунту, як основний і особливо передпосівний має бути мінімальним, на скільки це дозволяє набір та регулювання робочих органів культиватора. Оптимальна глибина заробляння насіння не тільки не потребує, а навпаки робить шкідливим більш глибокий передпосівний обробіток ґрунту. Заробити насіння на глибину 2 см можна за будь-якої щільності ґрунту.

Якщо глибина передпосівного обробітку є істотно більшою від глибини загортання насіння доцільно провести коткування гладкими важкими котками, краще до посіву.

Сівба. Кращим способом сівби ріпаку озимого в умовах Вінниччини є рядковий, з міжряддям 15 см. Норма висіву насіння при цьому 0,5-0,7 млн.шт/га схожого насіння. У ваговому виміру це дорівнює 4-5 кг/га.

Формуючи сортовий склад, слід пам’ятати, що в умовах дефіциту матеріально-фінансових ресурсів та посилення природно-техногенних ризиків перевагу слід надавати сортам, які найбільш повно відповідають особливостям місцевих агроценозів. У процесі їх створення природа разом із селекціонером вже потурбувалась про таку відповідність. Упродовж останніх років добре зарекомендували себе сорти Чорний Велетень, Монополіст.

Останнім часом сформувався напрям вирощування сортів ріпаку озимого з підвищеним вмістом ерукової кислоти, олія яких використовується  на технічні цілі (біодизель, мастила, поліетилен тощо). В Україні зареєстровано сорт Димерка, який відповідає цьому призначенню. Зазначимо, що за використання даного сорту має бути дотримана просторова ізоляція між ним і сортами продовольчого призначення. Згідно наказу Мінагрополітики №558 від 21.11.2018 вона має становити не менше 500 м.

Система удобрення. В різних агроформуваннях в залежності від їх матеріально-фінансових можливостей вона буде різною, хоч за умов, що склались на сьогодні вона може бути недостатньою за наявності фінансів через дефіцит добрив. У будь якому разі вона має базуватись на аналізі типу ґрунту, рівня його природної родючості, попередника, наявності вологи, особливостей сорту. Зазначимо лише, що сівба в оптимальні строки, після добрих попередників, правильний вибір сорту можуть значно знівелювати нестачу добрив. При цьому важливо максимально використати природні можливості і рослини і ґрунту.

Для розрахунку системи мінерального живлення там, де вона є можливо, наводимо наступні показники: на формування однієї тонни насіння та побічної продукції  ріпак виносить із ґрунту 45-65 кг азоту 20-22 кг фосфору, 50-80 кг калію, 30-40 кг кальцію, 7-12 кг магнію та 20-30 кг сірки. Забезпечення ґрунту вологою дасть можливість мобілізувати значну частину макро- та мікроелементів за рахунок активізації в ньому мікробіологічних процесів, що надзвичайно важливо за умов обмеженим матеріально-фінансових ресурсів. Разом з тим на сірих лісових ґрунтах з низьким рівнем природної родючості такої активізації уде недостатньо, що вимагає пошуку додаткових вкладень.

Захист рослин. Забур’яненість посіву буде залежати від попередника, основного та передпосівного обробітку ґрунту, його зволоженості. Найчастіше зустрічається у посівах ріпаку падалиця попередньої культури, спектр злакових та дводольних бур’янів, як правило однорічних. Для їх знищення, якщо цього за різних причин не сталось під час передпосівного обробітку ґрунту, слід застосувати до появи сходів ріпаку: Бутізан Авант 1,5-2,0, Пропоніт Дуо 2,0-3,0, Каліф Мега 2,0-3,0, Султан Твін 1,5-2,0 кг/га. Для обприскування посівів у фазу до 2-4 листків: Пропоніт 2,0-3,0, Бутізан 400 1,8-2,5, Султан 1,3-2,0кг (останній препарат має широкий період застосування до – та після сходів). Для захисту від комплексу шкідників та хвороб насіння, що реалізується, як правило, оброблене відповідними інсектицидно-фунгіцидними сумішами. Сучасний асортимент системних препаратів дозволяє в такий спосіб  забезпечити тривалу (до 45 днів) і надійну захисну дію, яка на практиці виключає необхідність додаткового наземного обприскування. Проте, за різних причин та умов (за сильного заселення фітофагами та епіфітотії) така необхідність може з’являтись. Відтак, радимо слідкувати за нашими щодекадними оперативними повідомленнями, в яких буде висвітлено об’єкт застосування, його чисельність (для шкідників) та поширеність і ступінь розвитку (для хвороб), дози та строки внесення препаратів. Підкреслюємо, що за якісного протруювання насіння така необхідність буде мінімізована і з’являтись, здебільшого, за надто ранньої сівби, коли поява фітофагів співпаде із закінченням терміну захисної дії протруйників. Із високоефективних сучасних препаратів протруйників рекомендованими для застосування в Україні є Круїзер 350FS, 4л/т, Сідопріт 4,0 л/т, Моддесто+ 16,7 л/т. Максим XL 0,35 FS 5,0 літрів на тонну насіння.