Цей день відзначають як День боротьби за права кримськотатарського народу та вшановують пам’ять жертв геноциду (під час головної хвилі депортації 18-20 травня було виселено 180 014 осіб, для чого використано 67 ешелонів). Окремо 5989 чоловік, звинувачено у співпраці з німцями та заарештовано під час депортації, після чого вони потрапили до ГУЛАГу. Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар у місцях заслання.  Для багатьох із них вигнання обернулось поневірянням, голодом і врешті-решт смертю.

На відміну від депортованих народів, які повернулись на Батьківщину наприкінці 50-х років, кримських татар позбавили цього права. Формально до 1974 року, а фактично до 1989 року. Лише тоді кримські татари почали повернення на Батьківщину, хоча за межами України так і залишилось понад 100 тисяч кримців.

14 листопада 1989 року Верховна Рада СРСР  прийняла Декларацію «Про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, підданих примусовому переселенню, і забезпечення їх прав», а 7 березня 1991 року – Постанову «Про скасування законодавчих актів у зв’язку з Декларацією Верховної Ради СРСР від 14 листопада 1989 року «Про визнання незаконними та злочинними репресивних актів проти народів, які зазнали примусового переселення, та забезпечення їхніх прав».

Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації вшановує пам’ять та висловлює свої глибокі співчуття всім народам, які у роки сталінізму зазнали примусової депортації.