Медичні сестри СНІДцентру – на лінії зіткнення з ковідом

Світлана Гордійчук, старша медична сестра інфекційного відділення № 2, більше16 років віддала служінню людям.Свій трудовий шлях розпочала  у вінницькій центральній районній лікарні. Три року тому прийшла до СНІД центру, а зі створенням обласної інфекційної лікарні отримала підвищення.

• Інфекція, що охопила увесь світ, нова та небезпечна. Звісно, мені як і будь-якій людині, було страшно. Але в нас порядні лікарі, маємо підтримку з боку керівника закладу, а головне у відділенні є весь необхідний захист. Психологічно треба бути готовим до проблем і негараздів. Якщо готовий, будеш робити роботу. А якщо панікуватимеш, краще від того не стане. Всі прекрасно знали, яку професію обирали.
• Якщо казати про очікування та сподівання від року медсестринства, то вони справдилися тільки на 40%. Медсестри недооцінені в нашій державі. Хоча, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, від медичної сестри на 80% залежить успіх лікування пацієнта. Від лікарів СНІДцентру я жодного разу не відчувала упередженого ставлення, але часто медсестерсприймають як технічного виконавця волі лікаря. Насправді, медсестра – це помічник та права рука лікаря. Сподіваюсь, що з часом підніметься статус медичної сестри, покращиться навчання й підтягнеться до європейських стандартів. А найголовніше – зросте заробітна плата.

Раїса Гаврилюк, старша медична сестра приймального відділення.  Другий місяць працює у СНІДцентрі, а до цього працювала старшою медичною сестрою у Вінницькій обласній психіатричній лікарні №2.

• З початку пандемії було відчуття невизначеності, не знаєш, що має бути. Коли дома сказала, що буду працювати у інфекційній лікарні, то рідні підтримали.Ковіду не боюся, бо сама та сім’я вже перехворіли. Лікувалася амбулаторно, але не скажу, що хвороба протікала у легкій формі. Симптоми були типові: підвищена температура, втрата нюху та смаку.  На 7 день хвороби зробили КТ та довелося пропити антибіотики.
• Працювати зараз важко, втомлююсь, але, чесно, жодного разу не думала піти з медицини.На мою думку, в медицині залишилися найкращі та небайдужі.
• На жаль, сьогодні престиж професії медичної сестри втрачений, і, перш за все, це пов’язано з низькою оплатою праці та великими навантаженнями. Досить часто ми змушені брати додаткову роботу, бо вижити на мізерні зарплати не реально. Тому те, що за роботу в інфекційному відділенні платитимуть «ковідні виплати», мотивує.

А ще інколи, нас не чують, хоча більшість з нас – це висококваліфікований персонал. Хочеться, щоб повернувся престиж професії, щоб медичні коледжі випускали кваліфікованих спеціалістів і щоб це стало, як сьогодні популярно казати, трендом серед молоді