«Зупинимо пандемію: безпека і здоров'я на роботі можуть врятувати життя!» - девіз Всесвітнього дня охорони праці 2020

Міжнародна організація праці (МОП) оголосила 28 квітня Всесвітнім днем охорони праці для того, щоб привернути увагу світової громадськості до масштабів проблеми, а також до того, яким чином створення та просування культури охорони праці може сприяти зниженню щорічної смертності на робочому місці. Вперше він відзначався у 2003 році.

Ідея проведення Всесвітнього дня охорони праці бере початок від Дня пам’яті загиблих працівників, уперше проведеного американськими та канадськими трудящими в 1989 році в пам’ять про працівників, які загинули та отримали травму на виробництві.

До цих заходів, спрямованих на привернення уваги громадськості до невирішених проблем охорони праці приєднались більше ста країн світу.

За оцінками Міжнародної організації праці (МОП), щорічно відбувається понад 270 мільйонів нещасних випадків на виробництві, які ведуть до відсутності на робочому місці протягом більше 3 днів, і від близько 160 мільйонів випадків хвороб без смертельного результату. Кожен день в світі вмирають, в результаті нещасних випадків і захворюваності на виробництві, близько 5000 осіб, в рік - від 2 до 2,3 мільйона осіб.

Медицина є однією з найбільш поширених сфер трудової діяльності суспільства. В ній нараховується більш ніж 170 лікарських спеціальностей. В системі охорони здоров'я України зайнято більше 200 тисяч лікарів, враховуючи стоматологів, понад 500тисяч осіб середнього медичного персоналу.

Працю лікаря слід віднести до такої сфери діяльності, яка, не приймаючи безпосередньої участі у виробничому процесі, не створюючи матеріальних або духовних споживчих цінностей , у той же час забезпечує необхідні умови для створення таких цінностей, виліковуючи людей і повертаючи їх до продуктивної праці. Умови і характер трудової діяльності лікарів та інших спеціалістів медичної галузі вимагають постійної уваги до охорони їх здоров'я, оскільки робота медичного працівника пов'язана з впливом  як несприятливих умов праці так і небезпечних чинників виробничого середовища на робочому місці.

Встановлено, що більше половини професійних захворювань лікарів – (59.8%) зумовлено фізичним і розумовим перевантаженням, а також впливом хімічних чинників.

За частотою найбільша кількість випадків професійних захворювань медичних працівників належить інфекційним хворобам, якими найчастіше хворіють , крім інфекціоністів та фтизіатрів, також хірурги, патологоанатоми, судмедексперти, стоматологи, отоларингологи, лікарі – лаборанти. В Україні, за статистикою, туберкульоз професійного походження серед медичного персоналу  займає 23%, гепатит А,В-15,4%.

В Україні серед професійних захворювань хірургів хімічної етіології  медикаментозна алергія займає - 15,0%, кропивниця - 15,0%, дерматити – 8,0%. Значне та тривале навантаження на нервово-емоційну та інтелектуальну сферу сприяє формуванню у 30% медичних працівників гіпертонічної хвороби, ішемічної хвороби серця, невротичних розладів, вегето-судинної дистонії та неврастенії. Серед захворювань, які привели до інвалідності, 60% припадає на долю хвороб хімічної етіології, 20% - на хвороби, обумовлені біологічними факторами, і по 10%- на хвороби, викликані фізичними факторами та перенапруженням органів і систем. В результаті виникнення професійних захворювань лікарі змушені були змінювати місце роботи через хвороби хімічної етіології в 80% випадків,  через хвороби, викликані біологічними чинниками у 11% випадків і у 9% - через функціональне напруження.

Сьогодні, коли відмічається черговий День охорони праці найбільш гостро стоїть питання професійного захворювання медичних працівників коронавірусом.   Кількість захворілих та померлих від корона вірусу залишається на високих рівнях по всьому світу.   Оскільки медики знаходяться в безпосередній близькості до інфікованих, то піддаються не просто зараженню, а отриманню вірусу у великих дозах. У боротьбі з Covid-19 медперсонал у всьому світі платить дуже високу ціну. Тисячі медпрацівників заразилися вірусом, кількість померлих  зростає.  

Медичні фахівці навіть використовуючи засоби захисту  добровільно знаходяться в групі ризику. Нині не можна з точністю виміряти ступінь ризику для медперсоналу, який практично постійно знаходиться у контакті з вірусом.

Важливо підготуватися до майбутніх змін, правильно спрогнозувати результати реформування та забезпечити впровадження нових принципів управління.

Сучасна система заохочення до поліпшення безпеки та охорони здоров’я працівників на роботі має враховувати світові тенденції зайнятості населення, розвитку цифрових технологій (автоматизація, робототехніка, інформаційна комп’ютеризація), демографічні показники, економічну глобалізацію, кліматичні зміни.

Практика щодо постійного навчання з безпеки та гігієни праці може допомогти працівникам і роботодавцям мінімізувати наявні та потенційні виробничі ризики і тим самим поліпшити результати роботи у сфері охорони праці.

Серйозним викликом для України стало питання трудової міграції, зокрема, професійно підготовленої молоді. Отже, потрібно забезпечити робочими місцями  з належними умовами праці, щоб зупинити відтік трудових ресурсів із країни, зберегти кваліфікований і високоефективний трудовий потенціал. Це сприятиме економічному зростанню та повній зайнятості населення.

Тільки спільними зусиллями можливо виконати завдання, передбачені програмами реформ, і забезпечити конституційне право громадян на гідні умови праці.