Свята бувають різні – міжнародні, національні, особисті. Сьогоднішній день – 27 лютого – записаний у книзі літопису нашого краю, як день народження Вінницької області – нашого спільного дому, нашої малої батьківщини.

Цей день – свято, що нас об’єднує.

Це шанс для Вінницької області відчути потужну підтримку, любов і повагу від тих людей, хто вважає її рідною.

Інколи ми забуваємо, що Вінницька область – це не просто адміністративно-територіальна одиниця, а живий і складний організм, серце якого звучить в унісон усього майже двомільйонного населення краю.

Вінницька область – ніщо без вінничан, але й вінничани без рідної землі – все одно, що безбатченки.

Згадуються дуже слушні слова Президента Сполучених Штатів Америки Джона Кеннеді: «Не питай, що твоя Батьківщина може зробити для тебе, - спитай, що ти можеш зробити для своєї Батьківщини».

Я переконаний, що сьогодні кожен з нас може спитати себе: що я зробив для Вінницької області? Для своїх батьків, дітей, онуків...

Хай сьогодні ми і святкуємо, але чудово розуміємо: це свято величезної праці старших поколінь в минулому і не менших зусиль наших з вами у теперішньому. Ми зобов’язані не підвести наших дідів і батьків, які подарували нам чудовий край під назвою Вінницька область. Адже цією землею, її багатствами, її красотами повинні пишатися наші діти.

Пам’ятаймо: найкращий засіб прищепити дітям любов до своєї малої батьківщини полягає в тому, щоб ця любов була у батьків.

Я гадаю, любов до рідного краю, я підкреслюю, справжня любов, є найміцнішим зв’язком поколінь – минулих, нинішніх і прийдешніх.

Любов до Батьківщини походить від любові до людей. І до свого краю кожен ставиться як до людини – або з повагою, або з байдужістю, або з бажанням щось робити заради неї, або з прагненням використати її заради себе.

Так само і на сьогоднішню подію в житті області можна подивитися під кутом зору людини.

Ювілеї в житті людини є дійсно знаковими датами. Це – певний рубіж, переходячи який, підбиваєш підсумки минулих років і з надією дивишся в майбутнє.

А 75-річний ювілей – це унікальна дата. Це – три чверті століття. Це досить серйозний вік як для людини, так і для області. Адже її жителям вдалося пройти чимало випробувань… і головне вистояти! 75 років – це колосальний досвід, соломонівська мудрість і твердість духу. Але головне, що Вінниччина не зістарилась! Вона молода в душі і у неї ще все попереду!

За ці 75 років область пережила більше, ніж цілі країни за століття.

Її тіло розпинали на Голгофі голодомору, в застінках КГБ-істських катівень, на фашистській свастиці…

Область народилася в одній країні – Союзі Радянських Соціалістичних Республік , а сьогодні – її мешканці – громадяни іншої держави – незалежної України…

Область пережила не одну революцію – політичну, соціальну, економічну, моральну, - але не втратила своєї сутності, яку заклали сини й доньки Вінниччини. Це – хліборобський характер, це – лірична вдача, це - честь і совість, хлібосольність і привітність.

Ми звикли казати: «Час минає». Але, можливо, насправді час стоїть, а минаємо ми.

Тільки уявіть собі – скільки людей зробили свій внесок в історію Вінницької області!

Вінниччина – це величезне полотнище хроніки, на якому яскравою мозаїкою викладені долі тисяч і тисяч подолян. Ми не маємо права забути жодного з них. Сьогоднішнє свято – в ім’я цих людей!

І 75-й день народження Вінницької області – це день світлої пам’яті і світлих надій.

Тільки завдяки цим великим людям, які поклали на вівтар розбудови рідного краю і свої сили і своє життя, ми святкуємо сьогодні ювілей Вінниччини.

Як же народилась наша іменинниця?

До речі, вона має кілька сестер – областей. Сьогодні відзначають свої регіональні свята Харківська, Київська, Дніпропетровська та Одеська області.

Її біографія розпочалась далекого 32 року минулого століття.

Відповідно до постанови IV позачергової сесії Всеукраїнського центрального виконавчого комітету ХІІ скликання від 9 лютого 1932 року на Україні створено 5 областей, серед них і нашу.

До складу Вінницької області, яку безпосередньо утворено на засіданні організаційного комітету зі створення області 27 лютого 1932 р., увійшла 71 адміністративно-територіальна одиниця: 2 міста (Вінниця і Бердичів) та 69 районів. Я, звичайно, не буду перераховувати їх усі, але щоб ви мали уявлення географічних меж новоствореної області, назву деякі, які сьогодні нам не звичні. Летичівський, Кам’янецький, Проскурівський, Уманський, Шепетівський, Волочиський Монастирищенський… Ви зрозуміли – у нас є «претензії» історичного характеру до Хмельницької, Житомирської, Київської, Одеської та Черкаської областей.

Територія області формувалася, фактично, у «складчину». Межі її постійно змінювались.

У 1937 р. з утворенням Кам’янець-Подільської та Житомирської областей до них відійшла значна частина районів Вінницької області.


Після окупації німецькими та румунськими загарбниками влітку 1941 р. Вінницька область в адміністративному плані була поділена на дві частини: північна відійшла до німецької зони окупації (так званий Райхкомісаріат Україна), а південна – до румунської, яка називалася Трансністрія.

Після звільнення області від окупантів на її території поновлено передвоєнний адміністративно-територіальний устрій.

І сьогодні майже через 62 роки після дня Великої Перемоги дозвольте низько вклонитися вам, дорогі наші ветерани, від імені усієї Вінницької області, від імені тих людей, чиї рідні платили за кожен міліметр цієї землі власною кров’ю!
Нашим найсвятішим героям, лицарям бойового духу, велетням обов’язку і честі, нашим сивочолим батькам і дідам, каже сьогодні «дякую» уся Вінницька область. Наше покоління і усі наступні – у величезному боргу перед вами.
Ви – легенда Вінниччини. Ви – її рятівники.
Тим, хто пройшов війну; тим, хто не повернувся; тим, кого війна не зламала, хто усі свої сили віддав відновленню рідної батьківщини – тим, хто назавжди став у наших серцях святими, ми присвячуємо кожен день свого життя, ми присвячуємо сьогоднішнє свято – це їхнє свято!
Ми завинили вам багато, але, упевнений, найкращою нагородою для вас буде щастя ваших дітей і онуків.

Шановні друзі! Я хочу, аби зараз ввімкнули світло. Нехай усі побачать цих людей.

Сьогодні з нами у цій залі присутні два Герої Радянського Союзу. Шановні Іване Платоновичу Ковальов та Миколо Сергійовичу Сищиков, ми вдячні вам за ваш великий подвиг.

Сьогодні свято тих, хто розбудовував рідну Вінниччину. Ми раді, що в цей день разом з нами у цій залі присутні ветерани Вінницької області – наші старійшини, керівники різних рівнів, справжні господарі області, Герої Соціалістичної Праці, Герої України. Сьогоднішній імідж Вінницької області – це їхня заслуга.

Ми раді, що сьогодні з нами 28 Героїв Соціалістичної праці, чотири кавалери «Трудової Слави». Ці люди – гордість Вінниччини.
Ми пишаємося Героями України – калинівчанином Анатолієм Мартиновичем Пачевським, директором підприємства «Радівське» та вінничанином Морозом Василем Васильовичем, ректором Національного медичного університету ім. Пирогова.
На діамантовий ювілей області з вітанням до земляків приїхав Василь Миколайович Таратута - керівник, якого пам’ятають і сьогодні, незважаючи на те, що стояв він у керма області в далекі 60-70-ті роки.
З нами сьогодні і ті, хто працював на благо області в переламний період та на зорі Незалежності України – у 80-90-ті роки. Це – Нехаєвський Аркадій Петрович і Ткач Полікарп Ілліч.
Привітаймо щирими, палкими оплесками героїв Вінницької області, це – найменше, що ми можемо зробити для них, але ми віддаємо їм часточку свого серця і душі.
Ми зобов’язані згадати імена і тих керівників, яких сьогодні, на жаль, немає у цій залі. Це – перші секретарі обкому партії Михайло Стахурський, Леонтій Криворучко, Василь Кавун, Василь Темний, Микола Дідик. Ці люди ніколи не будуть несправедливо забуті, як не буде жодної білої плями в історії Вінницької області!

Життя після війни не зупинилось. На руїнах руками наших земляків зводилося нове життя, у новому спільному домі.

Вже наприкінці 44 року відновили роботу 30 цукрових заводів. Уже тоді Вінниччина славилася як «цукровий Донбас».

Область стверджувалася як лідер харчової промисловості і в республіці і в усьому Союзі.

Тривали зміни у територіально-адміністративному поділі області. У 1946 р. у її складі був утворений Джуринський район.

У січні 1954 р. до складу новоутвореної Черкаської області передано Монастирищенський район Вінницької.

Через три роки Ольгопільський район був об’єднаний з Чечельницьким і Самгородоцький – з Козятинським. Тоді ж був ліквідований Станіславчицький район.

1959 р. ліквідовано Дашівський, Ободівський, Ситковецький райони, а також Вороновицький; Джуринський; Джулинський; Копайгородський; Турбівський.

30 грудня 1962 р. Президія Верховної Ради України видала указ “Про укрупнення сільських районів Української РСР”. Відповідно до нього у Вінницькій області кількість районів зменшилась до 13.
Дуже швидко стала очевидна непродуманість прийнятого рішення про укрупнення районів. Велика відстань від сільрад до райцентрів зовсім не сприяла адміністративному керівництву і створювала значні незручності для людей.

А тому уже у 1965 р. було видано указ Президії Верховної Ради УСРР, за яким Вінницька область уже включала 19 районів.

Тим же указом дві сільські ради передано Одеській області.

1966 року Вінницька область поповнилась шістьма районами.

Останні метаморфози регіон зазнав у 1979 році та 1990-му, коли були створені Оратівський та Чернівецький райони.

Такий непростий адміністративно-територіальний шлях пройшла Вінницька область перед тим, як набути сучасних рис.

Сьогодні в області 27 районів і 6 міст обласного значення.

«Біографію» Вінницької області «писало» чимало видатних особистостей. Подільська земля є батьківщиною українського письменника Михайла Коцюбинського та російського поета Миколи Некрасова,

першого Президента Української держави, видатного історика Михайла Грушевського та першого Президента Академії наук України, видатного мікробіолога Данила Заболотного,

чародіїв українського гумору Степана Руданського та Олега Чорногуза,

патріарха кобзарського мистецтва Володимира Перепелюка та героя оборони Севастополя матроса Петра Кошки,

фундатора українського класичного хорового співу Миколи Леонтовича та польського письменника Ярослава Івашкевича, поета Василя Стуса та багатьох інших.

Тут проживав і покоїться визначний хірург Микола Пирогов.

Працював відомий український художник Іван Сошенко.

Робив випробування перших літаючих апаратів Олександр Можайський.

В м. Тульчині створив свою відому працю - «Наука перемагати» всесвітньовідомий полководець Олександр Суворов. Тут під керівництвом декабриста Пестеля було створено Південне товариство, проживав Іван Котляревський, приїжджав Олександр Пушкін.

У Немирові давав один із своїх останніх концертів Ференц Ліст, сюди приїздив Оноре де Бальзак.

В Браїлові жив і творив Петро Чайковський.

В селі Кукавка писав свої картини художник Василь Тропінін.

Не одне десятиліття очолював господарство в селі Тиманівка двічі Герой Соціалістичної Праці Пилип Желюк.

Я впевнений, що ви зі мною погодитесь: Вінниччина має особливий характер, неповторне обличчя і виняткову долю.

Як же почувається Вінницька область сьогодні, у 75-річному віці? Як почувається адміністративно-територіальна одиниця, яка водночас є унікальною людською спільнотою зі своєю історією, своєю вдачею, своїми героями, своїми перемогами і поразками?

Сьогодні Вінниччина – розвинутий промислово-аграрний регіон. Область відома на всю Україну як «цукровий Донбас», як державна житниця. Втім, унікальний сільськогосподарський потенціал Вінниччини спирається на великі перспективи потужного індустріального розвитку. Регіон відкритий для інвестицій. Сьогодні область готова використати на повну потужність свої транзитні можливості та природні ресурси.

Підбиваючи підсумки останніх двох років, за які я несу відповідальність разом з командою обласної адміністрації та обласної ради, хочу сказати.

Сьогодні ми маємо проміжні результати – між базою минулих років і між майбутніми перспективами.

Сьогодні ми маємо змогу потужного економічного старту з платформи політичної стабільності, якою Вінницька область може пишатися по праву.

Сьогодні ми не допускаємо спаду промислового виробництва жодного місяця, а навпаки - маємо постійний його ріст.

Сьогодні ми не лише не дозволяємо собі не виконати бюджету, а й часто перевиконуємо планові показники. За два останні роки ми фактично подвоїли бюджет!

Сьогодні ми всерйоз займаємось соціально-економічним відродженням нашого краю. Адже переконані – нам у спадок від предків дісталася благословенна земля, і наш обов’язок сприяти її всебічному розвитку.

Про деякі позиції, що ми їх сьогодні досягли разом з вами, хочу нагадати цього святкового дня.

Ми постійно прагнемо підвищення рівня соціальних стандартів у Вінницькій області.

За два роки ми збільшили середню зарплату майже удвічі, пенсії – майже у півтора раза.

Це – промовисті цифри з погляду економічного розвитку регіону, але на жаль, з погляду розвитку людської особистості, це - дуже мало. І нам є, над чим працювати.

Мене надзвичайно радує той факт, що вінницька громада готова піднімати економіку області.

Протягом 2005-2006 років уведено в дію понад 75 тис. нових робочих місць - це набагато більше планових показників. Ми входимо у трійку лідерів в Україні за цим параметром.

За ці два роки ми фактично подвоїли обсяги приросту інвестицій в основний капітал. А значить, ми оновлюємо виробництво і виходимо на якісно новий, інноваційний рівень.

Флагманами промисловості сьогодні є Українська національна компанія «Немирів», «Аграна Фрут Україна», завод “Кристал”, „Вінницький олієжировий комбінат", „Вінницька кондитерська фабрика", „Вінницький завод тракторних агрегатів", „Могилів-Подільський машинобудівний завод", „Хмільниксільмаш", маслосирзавод «Тульчинка», Брацлавський завод доїльних апаратів, всіх не перерахувати.

Ми прагнемо, аби Вінниччина стверджувалась як аграрний символ України.

Ми думаємо про майбутнє краю – підростаюче покоління. 4 новозбудовані школи та дитсадок – чого Вінниччина не бачила не один рік !– сьогодні є фактом.

Остання свіжа інформація, так би мовити незалежна оцінка збоку – це рейтинг регіонів за підсумками соціально-економічного розвитку у 2006 році, який складає міністерство економіки за базовими показниками динаміки розвитку.

Вінниччина, і я хочу, щоб ви це знали, на 3-му місці серед областей України. І на 5-му, якщо враховувати Київ та Севастополь. Ми – у групі лідерів!

Тільки економічний прорив дасть нам змогу конкурувати за місце під сонцем з іншими регіонами. І шанси Вінницької області на лідерство зростають щодня.

Ми маємо унікальні переваги – багату мінерально-ресурсну базу, вигідне георозташування, мальовничість нашого краю – подарунок для туристів. А працьовитість, талановитість та активність наших земляків – наш найбільший козир.

Для нас важливо правильно вибудувати стратегію подальшого розвитку рідної області і правильно реалізувати її тактично.

Вінниччина – це зона нашої з вами відповідальності!

Ми – величезна сила під назвою Партія вінничан. У кожному з нас – частинка безмежного гарячого серця Вінницької землі.

Адже бути вінничанином для нас – це відчувати свою відповідальність, почувати сором перед своєю пасивністю, навіть, коли здається, що щось від тебе не залежить.

Це – пишатися кожною перемогою, здобутою земляками.

Це – усвідомлювати, що, кладучи свою цеглинку, ти допомагаєш будувати прекрасний світ всередині безмежного Космосу, який називається Вінницька область!!!

Так будьмо гідні своєї хати. Борімося за нашу правду і волю.

Ми – вінничани сьогодення, що прийняли від попередників непросту естафету, клянемося в тому, що достойно передамо її вінничанам майбутнього – нашим наступникам. І я впевнений, зробити це ми зможемо чесно і відверто дивлячись їм в очі, з гордо піднятою головою, адже для цього ми живемо і працюємо.

Нехай на 100-річному ювілеї нашої рідної Вінницької області про нас згадають незлим тихим словом, як сьогодні ми згадуємо усіх тих, хто залишив свій вагомий слід в історії краю.

Ще раз вітаю вас, дорогі земляки, з величним святом – 75-річчям утворення Вінницької області! Добра вам, злагоди, великих надій і великих перемог!

Я зичу великих успіхів і великих здобутків кожному району, місту і селу.

Я щиро бажаю великого щастя і великої віри кожній сім’ї і кожному вінничанину.

Адже тільки разом усі ми називаємось Вінницька область.

Слава вінничанам!

Слава Вінницькій області!

З днем народження, рідний крає!

Дякую за увагу.