Сім років тому, 17 березня 2014 року, в державі було оголошено часткову мобілізацію та наступив ОСОБЛИВИЙ ПЕРІОД. Чи діє він зараз?

        Визначення терміну «особливий період» викладено у Законах України «Про оборону України» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Під ним слід розуміти період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

     Таким чином, у пересічного громадянина може скластися враження, що дія особливого періоду обмежується строками, які встановлено для проведення мобілізації, або часом, протягом якого діє воєнний час і частково відбудовний період. Воєнного стану та воєнного часу в Україні офіційно наразі немає, останніх мобілізованих звільнили у запас у жовтні 2016 року відповідно до Указу Президента України від 26 вересня 2016 року № 411/2016. Чи означає це, що особливий період завершився?

      Відділом правового забезпечення Генерального штабу Збройних Сил України листом від 20 жовтня 2016 року № 316/1/906 надано роз’яснення щодо тривалості дії особливого періоду, в якому поінформовано про наступне.

      Відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого встановленим порядком, оголошено часткову мобілізацію, у зв’язку з чим в Україні настав особливий період.

Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

      Водночас, зазначеним Законом передбачено такий захід, як демобілізація – комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, – на організацію і штати мирного часу.

     Згідно зі статтею 11 зазначеного Закону рішення про демобілізацію із внесенням його на затвердження Верховною Радою України приймає Президент України.

        Указом  Президента  України від 26 вересня 2016 року № 411/2016 «Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації,  на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15» прийнято рішення про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, крім тих, які висловили бажання продовжувати військову службу. При цьому рішення щодо проведення демобілізації Президентом України не приймалося.

       Питання щодо наявності особливого періоду в державі поза часом проведення мобілізації було предметом судового розгляду.

       Вищий адміністративний суд України у постанові від 16 лютого 2015 року (справа № 800/582/14), виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначив, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду.

        Ураховуючи вищевикладене, з огляду на зміст заходів мобілізації та демобілізації, визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», закінчення заходів мобілізації не припинило особливий період.

     З метою юридичного визначення тривалості особливого періоду до Верховного Суду України звернувся начальник Генерального штабу – Головнокомандувач Збройних Сил України та отримав офіційну відповідь від 13 липня 2018 року № 60-1543/0/2-18.

        Отже, у цьому листі Верховний Суд констатував: особливий період діє у державі починаючи від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303/2014. Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав. Завершення заходів мобілізації не припиняє особливого періоду.

       Таким чином, Верховний Суд України підтримав позицію Генерального штабу Збройних Сил України, висловлену ним у листі від 20 жовтня 2016 року № 316/1/906.

      Сьогодні  роботодавцям  варто  звернути увагу на особливості застосування частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України, зокрема на те, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності, а також у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову.

         Таким  працівникам  здійснюється  виплата  грошового  забезпечення  за  рахунок  коштів  Державного  бюджету України відповідно  до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

        Тому усі передбачені трудовим законодавством гарантії для вказаної категорії осіб продовжують діяти. А припинення трудових відносин з ними вважається порушенням законодавства про працю, за що передбачена адміністративна та фінансова відповідальність, яка передбачена частиною 7 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення та абзацом 6 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України.

Директор департаменту

Вовченко Сергій Дмитрович

 

Адреса: 21100, м. Вінниця, вул. Монастирська (Володарського), 26,
Телефон: (0432) 67-11-38, 67-11-37 (ф),
E-mail: upr_nad_sit@vin.gov.ua