Основне джерело інфекції - хворі домашні травоїдні тварини: велика і дрібна рогата худоба. Тварини заражаються, з’ївши траву, інші корми або випивши інфікованої води.

На сибірку найчастіше хворіють люди, які працюють із тваринами та тваринними продуктами  - кістками, вовною, шкурою, м’ясом.

С И Б І Р К А  Н Е  П Е Р Е Д А Є Т Ь С Я  В І Д  Л Ю Д И Н И  Д О  Л Ю Д И Н И .

Шляхи передавання інфекції:

-контактний - через пошкоджену (навіть мікротравмами) шкіру або слизові оболонки під час догляду за хворими тваринами; під час обробки туш, зняття шкури і поховання трупів загиблих тварин; із зараженим спорами сибірки ґрунтом під час земляних робіт;

-аліментарний — через приготування і вживання їжі із м’яса, отриманого від хворих тварин;

-аерогенний (повітряно-пиловий) — шляхом інгаляції спор;

-трансмісивний — через укуси комах (ґедзів, мух, комарів).

Захворювання починається гостро: в перші години - температура тіла різко підвищується до 38–40°С і виникає слабкість. Зараження крові (сепсис) може розвинутися унаслідок будь-якого способу зараження.

ОЗНАКИ СИБІРКИ: сильний головний біль; висока температура; загальне нездужання; карбункул зі швидким наростанням набряку та свербіж (за ураження шкіри); сильні колючі болі у грудях (у разі легеневої форми); задуха (у разі легеневої форми); діарея з домішками крові (у разі кишкової форми); ріжучі болі в животі (у разі кишкової форми); блювота з домішками крові (у разі кишкової форми).

За найменшої підозри на сибірку - негайно звертайтеся до лікаря! Лікування сибірки здійснюють виключно в умовах стаціонару.

П Р О Ф І Л А К Т И К А:

-купуйте м’ясо та м’ясопродукти лише в місцях, де якість продуктів контролюють;

-люди, які переробляють та реалізують м’ясо, м’ясопродукти чи будь-яку тваринницьку сировину, зобов’язані дотримуватися гігієнічних норм, щоб убезпечити себе та інших;

-виконання ветеринарно-санітарних правил під час догляду за тваринами;

-забій домашньої худоби лише з дозволу ветпрацівників;

-упорядковане захоронення трупів тварин;

-ветеринарний контроль хутряної та шкіряної сировини;

-контроль захворюваності тварин;

-знищення заражених трупів тварин;

-щеплення тварин проти сибірки;

-отримання особами, які мали контакт із хворими тваринами або сировиною від хворих