В обласній державній адміністрації відбулися заходи з нагоди 32 річниці аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

Список 41 особи нагороджених оголосила директор Департаменту соціальної та молодіжної політики облдержадміністрації Наталя Заболотна.
Із вітальною промовою до присутніх учасників та ліквідаторів аварії звернувся перший заступник голови обласної державної адміністрації Андрій Гижко: «Трагедія на ЧАЕС дає про себе знати до сьогоднішнього дня. В ніч з 25 на 26 квітня висловлювання про так званий «мирний атом» набуло зовсім іншого значення. Адже від періоду Другої світової війни до 1986 року ніхто не говорив про атом, як про руйнівну силу. Говорили про дешеву електричну енергію і її користь для економіки. Але квітень 1986 року став переломним моментом для усього світу, коли прийшло розуміння, що подібна трагедія може статись на будь-якій атомній електростанції. На сьогоднішній день є багато планів щодо відновлення постраждалої території. На рівні Кабінету Міністрів України прийнято рішення про будівництво ще одного саркофага, який слугуватиме не 30 років, а мінімум 70-100 років. Задля цього проводяться відповідні перемовини із Світовим банком, для того, щоб забезпечити максимальне укриття сховища і максимально зменшити проникнення радіації у навколишнє середовище. Від імені обласної державної адміністрації хочу висловити всім вам слова щирої вдячності за ваш подвиг. Адже кожен із вас, не жаліючи себе і свого здоров’я, оперативно прибули в зону трагедії і виконували свої обов’язки, не питаючи про наслідки. І сьогодні ви відчуваєте ці наслідки на своєму здоров’ї. Бажаю всім вам міцного здоров’я, достатку і добробуту вашим сім’ям, миру та злагоди».
Заступник голови обласної Ради Михайло Кременюк висловив слова вдячності від імені обласної Ради та депутатського корпусу: «У ці дні ми привертаємо увагу світової спільноти до страждань людей, які зазнали і продовжують зазнавати дії радіації, – не лише наших співвітчизників, а й жителів інших держав. Ми схиляємо голову перед тими, хто захистив світ від страшної біди ціною свого здоров'я, а інколи й життя. Вони відважно почали усувати наслідки аварії, не чекаючи ні нагород, ні відзнак, зазвичай навіть не усвідомлюючи усієї небезпеки, на яку наражалися самі. Велика дяка вам всім за неоціненний вчинок, адже ви, ціною власного життя і здоров’я, зробили все, аби ми сьогодні мали змогу жити і радіти життю».